Нічого свого вже нема...

Rin Ottobre

(18+)
Нічого свого вже нема. Усе святе - і те покрали. Коли ж закінчиться війна?.. Вони, як завжди, промовчали, Бо забрехалися й не зна, Яких казок наговорити. В словах тих правди вже нема. Не соромно вам, сучі діти? "Какая разніца" усе - Цвіте Вкраїна чи вмирає. В країні, бач, воно живе, А мови рідної не знає. "Какая разніца", кого На смерть відправити чи вбити, Людей неволити за що?.. Несправедливо засудити. Проте ваш час також мине. Вам варто се закарбувати У власних мізках, бо за все Ви будете відповідати.

2021-02-23 18:35:32

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Оксана Климко

Як приємно бачити свідомих українців.Слава Україні!💛💙

Відповісти

2021-02-24 07:34:08

Rin Ottobre

@Оксана Климко героям слава, дякую)

Відповісти

2021-02-24 09:28:49

Подобається

Інші вірші поета

Вогонь серед степу... Запанує на вулицях спека... Безодня Осінь

Інші поети

Shina

@Sheena

Diana Yrik

@dilai

Maggy W.

@maggy

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2655

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

9709