Кішечка-осінь
Rin Ottobre
Кішечка-осінь сяйливо-руденька З листям багряним у двері влітає, Білим туманом міста огортає, Дощиком стука у вікна тихенько. Спритна, пухнаста ся киця осіння. Грається, бігає, спостерігає, Як пролітає птахів дика зграя У недосяжній небесній блакиті. Мудра, грайлива вона, загадкова... Вітер відносить сі миті останні. А листопади такі нині ранні! Клаптики золота знову і знову Падають, падають близько й далеко... Ходить вона час від часу за нами Шляхом знайомим, вузькими стежками - Кішечка-осінь сяйливо-руденька.
2021-09-19 19:32:34
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Джон Сміт
Ой, мені дуже сподобалося
Відповісти
2021-09-20 07:10:25
1
Rin Ottobre
@Джон Сміт дякую)
Відповісти
2021-09-23 06:30:47
1
Інші вірші поета
Не в книгах життя... Се будеш ти Най буде жовтень Зима багато зна про мене...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1487
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2006