Кішечка-осінь

Rin Ottobre

Кішечка-осінь сяйливо-руденька З листям багряним у двері влітає, Білим туманом міста огортає, Дощиком стука у вікна тихенько. Спритна, пухнаста ся киця осіння. Грається, бігає, спостерігає, Як пролітає птахів дика зграя У недосяжній небесній блакиті. Мудра, грайлива вона, загадкова... Вітер відносить сі миті останні. А листопади такі нині ранні! Клаптики золота знову і знову Падають, падають близько й далеко... Ходить вона час від часу за нами Шляхом знайомим, вузькими стежками - Кішечка-осінь сяйливо-руденька.

2021-09-19 19:32:34

8

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Rin Ottobre

дякую)

Відповісти

2021-09-23 06:30:47

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2231

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

3319