В тобі
R E
Я загубилась у безодні твоєї краси, В примарах почуттів і світлої пам’яті, У всіх сказанних тобою словах, Я загубилася в світі своєї весни. Я загубилася в тумані наших ранків, У радощах емоцій і мріях майбуття. В твоєму запасі, у дотику, у слові, Я загубилася в примарах того відчуття. Я втратив себе у своєму коханні. Розбив, розпанахав ті груди міцні. Я вкотре повірив і вкотре побачив - Не моє, не моя лиш далеко і ти. Я загубився у мареві задимлених світанків, На горизонті подій у твоїй сингулярності, Десь по дорозі до щастя і вічної радості, На шляху до небес я пекло зустрів. Я втратила більше ніж просто кохання - Я втратила віру, надію й себе. Я цю пустоту вже ось так не заповню, Я знову у пошуках, знову іду. Я знову пишу і знову ридаю Я знову вмикаю оттой лейтмотив Я знову танцюю і знову співаю І тільки для тебе воно все живе. Я вкотре у відчаї, вкотре в безодні, Я знову збираю себе по шматках. Гей боже, а можна мені в руки долі? Я просто зіграю останній квартет. Я загубився у безодні твоєї краси. В твоємі запасі, у дотику, у слові. Я загубилася у мареві задимлених світанків, На горизонті подій у твоїй сингулярності. Я десь в тобі - І вилізти не можу
2021-08-31 09:09:55
6
0
Інші вірші поета
Руїни миру на самій вершині Закохані в книжки не сплять на самоті Історія
Інші поети
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
49
6
778
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1531