А я..

Роузі Рей

А я його кохала.. Любила більше ніж себе.. Я перед ним своє серце відкривала.. Й ключик від серця дала.. Які були прекраснії ті миті.. Де були ми з тобою... Лише ти і я! І я нічого цього не забула.. Як дарував тепло своїх ніжних рук.. Як я з тобою перестала відчувати фальші смак! Любила я наші розмови.. Що могли пів дня тривати.. Мені так близькі його риси Він був як принц із казки.. Але,в одну мить розвіялись мрії.. І він став мені чужим,нерідним.. Загинуло кохання між нами А я наївна думала що все мине, Чекала на нього,думала.. Поки не дійшла бо висновку одного.. 'Не кохає він мене,навіщо я йому?' 'Навіщо я страждаю в тиші?' 'Навіщо переживати ті казки,що були складені для мене?' Мені зараз важко,і я не сперечаюсь.. І навіть ворогу цього не побажаю.. Але я зможу здолати біль.. Я зможу!Гордо скаажу! І зможу я забути Твої красиві очі.. Що снились мен у сні чарівному.. Все вже скінчено!Тепер я впевненна у цьому!

04.09.2023

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Seras Mark #КЗП

"Не кохає він мене, навіщо я йому?" Так і трапилось... Любимо ми тих, хто нас не любить. А губимо, хто любить нас, казав Есенин 🤷🏻‍♂️

Відповісти

04.09.2023, 18:30

1

Lexa T Kuro

Сильний вірш! Ти молодець! А говорила, що слабка... Ти сильна, мій маленький Чорненький Янголе з Веселковими Відблисками у Крилах... Ти СИЛЬНА, пам'ятай про це!

Відповісти

05.09.2023, 07:04

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11351

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4792