...

Роузі Рей

Чому ніхто ніколи не питав про мене Навіщо я живу чим дихаю видихаю Мене вбивають завжди без ножа Я лиш тінь сумарних днів твоїх Дай забути що таке брехня в очах моїх Якщо забути що існуєш ти Все буде добре але й гірко водночас Я попіл,смерч із буйних вітрів Моя доля служити їм цим поганцям Я лиш тінь своїх зірок яскравих Якщо ти хочеш щоб я стала красивою Навіщо макіяж і фарбування волосся Дай мені побути собою хоч на мить Я не іграшка твоя якою можна гратись Я твій найкращий кошмар життя Ти думав обміняти мене на сумарність?

2023-10-24 16:11:16

5

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Роузі Рей

немає чого мене жаліти,такі як я завжди такими будуть в оточенн

Відповісти

2023-10-24 17:43:04

Подобається

просто веселка

Безмежно прекрасний вірш ✨

Відповісти

2023-10-25 16:31:51

Подобається

Роузі Рей

@просто веселка дяка😅

Відповісти

2023-10-25 16:46:57

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

2270

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12693