...
Роузі Рей
Чому ніхто ніколи не питав про мене Навіщо я живу чим дихаю видихаю Мене вбивають завжди без ножа Я лиш тінь сумарних днів твоїх Дай забути що таке брехня в очах моїх Якщо забути що існуєш ти Все буде добре але й гірко водночас Я попіл,смерч із буйних вітрів Моя доля служити їм цим поганцям Я лиш тінь своїх зірок яскравих Якщо ти хочеш щоб я стала красивою Навіщо макіяж і фарбування волосся Дай мені побути собою хоч на мить Я не іграшка твоя якою можна гратись Я твій найкращий кошмар життя Ти думав обміняти мене на сумарність?
2023-10-24 16:11:16
5
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Роузі Рей
немає чого мене жаліти,такі як я завжди такими будуть в оточенн
Відповісти
2023-10-24 17:43:04
Подобається
просто веселка
Безмежно прекрасний вірш ✨
Відповісти
2023-10-25 16:31:51
Подобається
Роузі Рей
@просто веселка дяка😅
Відповісти
2023-10-25 16:46:57
1
Інші вірші поета
"Я твоя хвороба.." Верлібр 18+ Моя сокровенність Солодке пекло | поема | Постукай,не відчиню
Інші поети
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Yulia
@Vasilkova
Margarita20
@Margarita20
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4509
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2294