Ти пахнеш осінню

Роузі Рей

Натхненням стала @Karolinaoleksiuk Велике дякую❤️ Твоя,думка дівоча, Чистая врода, Ти пахнеш осінню, Солодкою,але прохолодною, Не знайти мені спасіння, Замкнеш і не відпустиш, Розвієш мрії ці бехмарні, Станеш тою осінню.. Такою похмурою.. З грозою,громом і дощем.. В твоєму житті, Немає місце брехні, Не зрозуміти тебе, Це немов забути.. Чому живу.. Навіщо тут, Чому біля обриву не стою.. Чому я з глузду сходжу, За красою,твоїх рис.. Твій характер, Схожий на голос.. Приємний та ніжний, З перчиком у середині.. Ти ніби та, Яка не може покохати.. Але відчуває більше, Ніж просто почуття.. Відчуєш коли мені погано, Цей промінь сонця, Світитиме в твоє обличчя, Піднімиш настрій в мить, Розвієш ці лихі думки.. Що течуть у жилах,у крові

2023-08-06 17:31:23

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Керо Лайн

Це наче реально про мене написано🙈😍😍 P.S:Ти для мене дуже дорога)

Відповісти

2023-08-06 17:41:23

1

Роузі Рей

@Керо Лайн ти теж для мене❤️🌹💐

Відповісти

2023-08-06 17:42:11

1

Lexa T Kuro

Яка чудова присвята) Добре, коли ж поряд така людина) Молодець, моя хороша 👏☀️ Гарний вірш! 🍁🍂

Відповісти

2023-08-08 12:32:34

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1588

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12101