Твоя гра

Роузі Рей

Ти не кохав,по-справжньому мене, Я була тінью,ніким у всесвіті ясному, Моя смерть,покращила б тобі життя, І не лише тобі..а всім.. Ніхто не знав що я в собі усе терпіла, Але тепер я відіграюсь на тобі, Я стану твоїм жахом уві сні, Твоя гра,невдала друже, Ти програєш в ній як не крути, Попадеш у пекло,загинеш, Сльози щастя я пролью як ніколи, Я буду посміхатись що ночі, Бо не будить тебе поряд!

2023-07-09 15:16:24

6

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Нікка Вейн

Який прекрасний та чуттєвий вірш!

Відповісти

2023-07-09 16:43:41

2

Роузі Рей

@Нікка Вейн Дуже дякую,Ніко!😘❤️

Відповісти

2023-07-09 16:46:03

1

Lexa T Kuro

Все, що не вбиває - робить сильнішими!💪 Спалила крила... нові виростила... та пішла далі гордо😉🍀 Бережи себе, моя хороша!🤗😘

Відповісти

2023-07-10 07:23:31

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12032

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2441