Я не бачила своєї тіні
Роузі Рей
Мов у трансі я знаходжусь, Маривом кричу з судна охоче Але не чує мене капітан човна Не хотячи я на промову йду величну. А там говорять що загинула я. Втопилась ще з роки два назад Я подивилась на одного з них І він упав без пульсу, але з відкритими очима. Я зразу зрозуміла що і як. Не треба мені було пояснень. Ні поваги чи релаксу. Я зробилась чорним ангелом. Збирала у баночку душі людей. Котрі тільки переступали крок судна мого. Я вбила всіх безжально,поглядом своїм. Вони так і лежать на місця де стояли. Але це ще не кінець і не буде HappyEnd.
2023-09-14 06:19:54
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Прям Корабель Привід в тебе вийшов😉 Цікава історія, захоплює загадковим мороком. Нічого не буває вічним, і сум також... Якщо б не було Світла, то нас би так не захоплювала Темрява, бо не було б з чим порівняти😉 Все повинно бути в рівновазі 😉🤗☀️
Відповісти
2023-09-14 06:59:01
1
Seras Mark #КЗП
@Lexa T Kuro погоджуюсь під кожним словом, взаємозалежний висновок.
Відповісти
2023-09-14 11:22:44
1
Інші вірші поета
Лікуй Красою Ти знаєш я хвилююсь лише за тебе Слуга диявола | поема| Дістати зірку з неба Пісня
Інші поети
Veronika Gold
@Goldenbum
Яна
@yana_krivobok
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12840
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4257