Я ненавиджу себе

Роузі Рей

Я ненавиджу себе, Не люблю себе і все.. Я не красива тверджу собі.. Немає у мені нічого.. Щоб могло здивувпти,та зачарувати.. Я без ізюминки своєї.. Я звичайна дівчина..проста.. Тому й ненавиджу себе за це! Але живе у мені віра.. Що зміниться усе колись.. І настане можливо той день.. Коли я буду собою.. Повноцвнно собою керувати.. Рухи,думки.. Я не хочу бути такою.. Так,звісно справжня я.. Теж не ідеал.. Але у світі немає ідеальних людей.. Люди схаменіться світ жорстокий..приміть це і все! Що тут важкого..не потрібно думати що ти кращий за інших! Адже той хто слабкий!Потім наздожене того хто був попереду! Люди які думають що вони вищі за інших! Повірте вам потім карма віддасть!Наздожене!Зламає! А ті що слабкі йдіть у перед до мети!Вірте усе себе!І усе вийде! Ви не здавайтесь ніколи!Не лінуйтесь! Якщо хочете чогось досягнути!То усе залежить від вас! Ви такі як усі сильні сміливі у душі! ...

2023-05-04 17:17:58

2

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Н Ф

Не знаю тебе настільки добре, щоб судити, але переконана, що щось є. Для тебе це може бути дрібничка, на яку не звертаєш уваги( наприклад чарівна посмішка). А на когось вона може справити незабутнє враження.

Відповісти

2023-05-04 20:21:55

1

Роузі Рей

@Н Ф поспішка яку бачили в житті лише 4 людей?😂😂

Відповісти

2023-05-04 20:23:38

Подобається

Н Ф

@Роузі Рей Це лише приклад. Може бути і щось інше. Колір очей, тембр голосу - варіантів багато.

Відповісти

2023-05-04 20:25:52

Подобається

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3752

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11387