Мовчати і посміхатися...
Відьма
Спогади
Ми, як вогники, бродим по світі...
Горня світла
Прощання
Я їду до себе додому...
Втома
Пахне горіхами й медом...
Живі...
Фіалки
Прощання

Вечір. Темніє. Сонце вже сіло
Тихо з думками за небокрай.
Я не співаю. Серце змарніло…
Ти ж бо востаннє для мене заграй.

Більше не можу терпіти усе це.
Біль прориває. Стогне душа.
Ти б’єш по струнах,тріпоче серце.
В ньому потроху вмирає весна.

Ніч. Зорі в дикому вирі танцюють.
Порожньо й темно в твоїх очах.
Десь там на дворі дідьки чатують,
Хочуть забрати у мене мій шлях.

Ти вже не граєш, змовкла гітара.
Повні абсурду наші пісні…
Повз пролітає дощова хмара
І я прощаюсь з тобою вві сні.

© Роксана Блек,
книга «У закутках душі».
Я їду до себе додому...
Коментарі