Втома
Стомлений мозок потребує повітря,
Роздерта душа почуття вимагає...
І ти розчиняєшся в купі лахміття,
І час твій крізь сито піском протікає.
Втікає він швидко, немов навіжений,
Пролазить в щілини життєвих ілюзій.
Тікає від нас він нестерпно шалений,
А з ним пропадають і рідні, і друзі.
Втрачаються теми, моменти і фрази.
Зникають в пітьмі одноразові люди.
Проходять із часом засівші образи,
Лишаючи в серці осінні етюди.
І ти починаєш усе із початку:
Кохаєш, смієшся, мандруєш, танцюєш...
І ти починаєш усе із початку:
Життя на новому мольберті малюєш.
Коментарі