Мовчати і посміхатися...
Відьма
Спогади
Ми, як вогники, бродим по світі...
Горня світла
Прощання
Я їду до себе додому...
Втома
Пахне горіхами й медом...
Живі...
Фіалки
Живі...

У постійному хаосі бродимо,
І живемо в постійній пітьмі.
Невідомо де душі знаходимо,
Що так сильно потрібні в житті.

Ми тікаємо, граємось з долями,
В океані самотності днів.
І втрачаємо єдність із зорями,
І знаходимо нитки часів.

Ох і дивні ж ми все-таки люди,
В нас так повно смішних протиріч.
Ми знаходимо друзів усюди,
А ще маємо безліч облич.

Чудернацькі, бездушні, смішні,
Що шукають сенс світу на дні,
Але, все ж, ми живі.

© Роксана Блек,
книга «У закутках душі».
Коментарі