Мовчати і посміхатися...
Відьма
Спогади
Ми, як вогники, бродим по світі...
Горня світла
Прощання
Я їду до себе додому...
Втома
Пахне горіхами й медом...
Живі...
Фіалки
Я їду до себе додому...

Я чую стукіт коліс...
Я їду до себе додому.
Я мов золотистий лис
Мчуся до свого схову.

І рветься на друзки серце
Між тим, що позаду й попереду.
Немов на морському дні скельце,
Воно так жадає берегу.

Вже скоро я знову буду
В обіймах рідних купатись.
Але я все ж не забуду
Тих, з ким довелося попрощатись.

Підспівую пісні коліс,
Вагон заколисує тихо.
А ми проїжджаємо ліс,
Що нас захищає від лиха.

© Роксана Блек,
книга «У закутках душі».
Коментарі