Тихий дощ (Злива)
На дворі, тихо падав дощ,
Текли струмки по вулиці невпинно,
Десь, тихо зачаївся весь народ,
На вулиці ані душі не видно.
Дощ тихо падав на гілля,
І краплі ніжно омивали листя,
Це перший дощ за все моє життя,
Який мені сподобався найбільше.
Той дощ змінив багато у житті,
Він дам мені надію та надхнення.
В той тихий дощ зустрів і я тебе,
І ми з тобою злилися в єдине.
Той тихий дощ подарував мені життя,
Немов змочив після жаркої спеки,
Моє життя пливло немов ріка,
Ти була поруч, ми були щасливі.
Я пам’ятав той тихий дощ завжди,
З ним перші поцілунки і обійми,
Краплі води стікали по тілах,
Ми були мокрі, але ми – щасливі.
Той дощ був першим у житті,
Якого я ніколи не забуду,
Але настала злива в одну мить,
Яка принесла біль і тугу.
Та злива, то пекучий біль,
Холодна, темна і до крику хижа,
Проймав від неї біль, я вити хтів,
Вона зламала мою душу.
Скалічила навіки ти мене,
Забрала ти у мене найцінніше,
Мої обійми, поцілунки, сміх,
Залишила лиш мертву душу.
Та злива розірвала все,
І змила все в глибоку прірву,
З тією зливою пропала ти,
І всі мої розбиті мрії.
Проклята злива, грізна і страшна,
Тебе тепер повіки не забуду,
Ти розриваєш душі і тіла,
Серця і мрії ти навіки рушиш.
Щодня я згадую той тихий дощ,
І серце моє трішки оживає,
Та підла злива в пам’яті як ніж
Усе руйнує і усе вбиває.
Кохайте, поки іде тихий дощ,
Коли краплинки тихо вас зближають.
Бо втратиш все і більш не повернеш,
Коли страшенна злива вас спіткає
2019-06-30 16:28:51
0
0