Сум

Ruslan Yermak

Посвята моїм рідним яких уже немає Ніхто не знає, як було мені важко, Коли не побачив Вас в останій раз. Мені так сильно Вас бракує, Пробачте, якщо щось не так. Без Вас так важко стало жити, Як хочу обійняти просто Вас. Чому покинули навіки? Не дочекавшись лише час. Але я впевнено живу і знаю, Що поруч Ви де б я не був. Бо поки моє серце памятає Живими Ви залишитесь ось тут!!! Бо в кожній думці, в кожній моїй згадці, Живими Ви остались назавжди. Тому що я Вас дуже сильно люблю, Спочиньте з миром, ріднесенькі мої!!!

2018-07-29 17:21:16

6

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12782

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

3600