Ми
Ми жевемо там де нас немає, А де ми є не раді нам. Життя суцільна хибна штука Ніколи ти не розбереш її. Ми прокидаємось не там де відчуваєм, І кожен день блукаєм в небутті. Але ніхто того не помічає Адже ми люди ми завжди праві. Ми залишаємо в надії, що чекають, А повернувшись забуваєм всіх. Ми відвертаємося від своєї долі, А потім інших ми клянем за це. Ми робимо не дуже добрі речі, А потім хочемо прощення від усіх. Ми в підлості своє життя проводим, А потім прагнем правди на землі. Ми проміняли все на підлість І прагнемо лиш грошей та війни. Ми затоптали в землю нашу гідність І більше ми не звемося людьми. Ми віримо, що буде нам прощення, Але життя ще покарає нас. Ми станем перед Богом на крліна, Але ніколи він не пробачить нас.
2018-08-17 17:53:02
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
ⓜⓐⓡⓨⓐⓝⓚⓐ2511
Дуже гарно, правдиво.
Відповісти
2018-08-20 17:33:35
Подобається
Ruslan Yermak
Дякую
Відповісти
2018-08-20 19:49:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2248
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2528