Ми
Ми жевемо там де нас немає, А де ми є не раді нам. Життя суцільна хибна штука Ніколи ти не розбереш її. Ми прокидаємось не там де відчуваєм, І кожен день блукаєм в небутті. Але ніхто того не помічає Адже ми люди ми завжди праві. Ми залишаємо в надії, що чекають, А повернувшись забуваєм всіх. Ми відвертаємося від своєї долі, А потім інших ми клянем за це. Ми робимо не дуже добрі речі, А потім хочемо прощення від усіх. Ми в підлості своє життя проводим, А потім прагнем правди на землі. Ми проміняли все на підлість І прагнемо лиш грошей та війни. Ми затоптали в землю нашу гідність І більше ми не звемося людьми. Ми віримо, що буде нам прощення, Але життя ще покарає нас. Ми станем перед Богом на крліна, Але ніколи він не пробачить нас.
2018-08-17 17:53:02
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
ⓜⓐⓡⓨⓐⓝⓚⓐ2511
Дуже гарно, правдиво.
Відповісти
2018-08-20 17:33:35
Подобається
Ruslan Yermak
Дякую
Відповісти
2018-08-20 19:49:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1700
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4826