Квіти і тіло
Ruslan Korzh
Дивовижність моїх квітів в тому, Що вони міняють колір кожен день. Кожен ранок корні виростають вдвічі, Втричі розростається бутон. Квіти-велетні живуть у мене в тілі, Їх шипи поросли у моїх очах. Втома? – Ні. Падіння? – Зовсім ні. Що ж тоді? Смерть? – Ні, дурненький... Це лише зародження життя. Все новеньке, різне, і, зростає на емоціях усе. Тіло перероджується в інше, Очі бачать тільки по-новому. Замість сонця в цьому саді – серце, Таке крихітне, але... Все ж таки воно зігріє квіти. Чуєш? Новий корінь проростає там.
2020-08-09 01:55:08
5
0
Інші вірші поета
Невідоме Вишнева кістка Дві смерті Нічний гном
Інші поети
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1953
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4941