Квіти і тіло
Дивовижність моїх квітів в тому, Що вони міняють колір кожен день. Кожен ранок корні виростають вдвічі, Втричі розростається бутон. Квіти-велетні живуть у мене в тілі, Їх шипи поросли у моїх очах. Втома? – Ні. Падіння? – Зовсім ні. Що ж тоді? Смерть? – Ні, дурненький... Це лише зародження життя. Все новеньке, різне, і, зростає на емоціях усе. Тіло перероджується в інше, Очі бачать тільки по-новому. Замість сонця в цьому саді – серце, Таке крихітне, але... Все ж таки воно зігріє квіти. Чуєш? Новий корінь проростає там.
2020-08-09 01:55:08
5
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4049
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4250