Квіти і тіло
Дивовижність моїх квітів в тому, Що вони міняють колір кожен день. Кожен ранок корні виростають вдвічі, Втричі розростається бутон. Квіти-велетні живуть у мене в тілі, Їх шипи поросли у моїх очах. Втома? – Ні. Падіння? – Зовсім ні. Що ж тоді? Смерть? – Ні, дурненький... Це лише зародження життя. Все новеньке, різне, і, зростає на емоціях усе. Тіло перероджується в інше, Очі бачать тільки по-новому. Замість сонця в цьому саді – серце, Таке крихітне, але... Все ж таки воно зігріє квіти. Чуєш? Новий корінь проростає там.
2020-08-09 01:55:08
5
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3436
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4816