08.10.
Ми наосліп шукаємо світло, І наосліп шукаєм любов... Ти моє яскраве сонце, Яке прагне до інших зірок... Я за руку тебе не тримаю, Вона враз охолола давно... Ти безжалісно ріжеш ножами, Я обережно ковтаю скло... Ми з тобою більше, ніж Всесвіт, Ми з тобою мало, ніж є... Нас з тобою споріднює небо, І розводять з тобою мости... Я без розуму падаю в груди, Ти безжалісно б'єш по душі... Я тендітно хапаю лезо, А ти пальцями ламаєш кінці... Я не дихаю полум'ям люті, Намагаюсь принести любов... Ти так жадібно відрізаєш крила, І я в клітку сідаю знов... Я зав'яжу очі безгрішно, І без сумніву складу всі кістки... Адже просто хотів я жити, А виходить, калічу кору... Перетворивши тіло на ясен, Я співаю ковтком солов'я... Я безгрішно цілую в губи, Твої дико отруйні вуста... Нас з тобою не є, не існує, Я без тебе танцюю вальс... Я сміюся злому хоругві, І спокійно ненавиджу нас... Я дійшов. Я доплив. Я один. Я нарешті кидаю якір... Ми з тобою були кораблі, А тепер ми з тобою пірати...
2023-10-08 10:07:09
4
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1325
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1074