08.10.

Ruslan Korzh

Ми наосліп шукаємо світло, І наосліп шукаєм любов... Ти моє яскраве сонце, Яке прагне до інших зірок... Я за руку тебе не тримаю, Вона враз охолола давно... Ти безжалісно ріжеш ножами, Я обережно ковтаю скло... Ми з тобою більше, ніж Всесвіт, Ми з тобою мало, ніж є... Нас з тобою споріднює небо, І розводять з тобою мости... Я без розуму падаю в груди, Ти безжалісно б'єш по душі... Я тендітно хапаю лезо, А ти пальцями ламаєш кінці... Я не дихаю полум'ям люті, Намагаюсь принести любов... Ти так жадібно відрізаєш крила, І я в клітку сідаю знов... Я зав'яжу очі безгрішно, І без сумніву складу всі кістки... Адже просто хотів я жити, А виходить, калічу кору... Перетворивши тіло на ясен, Я співаю ковтком солов'я... Я безгрішно цілую в губи, Твої дико отруйні вуста... Нас з тобою не є, не існує, Я без тебе танцюю вальс... Я сміюся злому хоругві, І спокійно ненавиджу нас... Я дійшов. Я доплив. Я один. Я нарешті кидаю якір... Ми з тобою були кораблі, А тепер ми з тобою пірати...

2023-10-08 10:07:09

Інші вірші поета

Уламки Вишнева кістка Народження Ніщо про щось

Інші поети

Леонид Коляда

@im_space

قطة صغيرة

@Psycho_Kitt

Daisy Daisy

@daisy_daisy

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1864

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

1322