Проба пера
Гарнюне, ти в негуманній сфері, Вона, можу це достеменно знати, Стане твоїм Носферату. Навіть не думай відчиняти двері. Запам'ятай нашу зустріч До тої самої останньої дати. Я би милувати не радив Намилене око, що кожен заплющить. Коли тебе не залишиться Інших хоч спроможуться порахувати. Ми затоплюємо наші хати, Де бракне місця, і інших я вижив сам. Тебе не вмістить книжиця Тебе подекуди надурить фатум. Витримуй кількість гарту, Ми не чекаємо людей на милицях.
2024-03-27 15:52:15
2
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5798
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4990