23.06

Олег Шаула

Ось я дістався до віршів, З надією, що будуть не гірші За Бу-Ба- Був би ще цей во.. Словєтський.. славетний.. запас. Це ж якось було його на всіх вас ці роки. Напівзакатована хвиля поетів сіла на баркас широкий До нового свого, до згаданого рідного. Ще римують русизми, але вже посуньтесь, ми теж. Зграя, звісно, їх візьме, Бо знає як то, падати з вавілонських веж.

2022-09-28 16:23:53

13

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Олег Шаула

Був один на фінал турніру дуже давно, і ще один не опублікований

Відповісти

2023-07-24 19:31:14

Подобається

Олег Шаула

І обидва російською 😒

Відповісти

2023-07-24 19:33:01

Подобається

Олег Шаула

а, ладно, тут половина рядків не заримовані, тоді згоден, можна і верлібром назвати

Відповісти

2023-07-24 19:36:16

Подобається

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3505

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11167