4. Імператор

Олег Шаула

Від мого коліна відходить рід найсильніших чоловіків. Від мого плеча відходить, як від сакури, Гілля, що дає найліпші квіти – Прекрасних жінок, на яких просто так Не можна дивитись. Всі хочуть бути поряд, Не знаю, чи то моя заслуга. Ніхто не бачив мене слабким. Я перестав відчувати, що буваю слабким. Напій, про який я попросив у 80-их, Досі подається мені, і всі знають яким. Передаючи свою мудрість, Я бачу, що життя людини змінюється. В один момент усвідомлюєш, Що твої слова віддаються так просто, при цьому лікують найважчих людей. Не думай, що це казка, Це все той самий перший шлях. Який міг все скінчити, але став батьком Мені, батьку всього.

2023-07-28 12:12:08

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

li april

👍

Відповісти

2023-07-31 11:16:38

Інші вірші поета

Пустельник 2. Перегорнута Верховна Жриця 3 Проба пера

Інші поети

Uina Ku

@mayor_hija

Plzdrinkmypapaaa

@Plzdrinkmypapaaa

J. Allman

@jj_allman

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

14231

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11353