.
Олег Шаула
Я знаю, ти би зруйнував свій світ, щоб не змінятись. Я знаю, ти не можеш захиститись від мене, і викликаєш тільки жалість. Ти захмелений і коли тверезий. Хоч за стільки років чогось досяг, леле, кожен наступний місяць як антитеза. За своє самодурство ти не заслуговуєш навіть на кпини. Я хочу наповнити чергу густо, яка мовчки на тебе харкне. Не дується знову дитина? Не ображається від поем? В тобі все хороше напівгниле, і залишається тільки брехати. Ти того навіть не вартий, але якщо ми встанемо з кулаками я не хочу, щоб хтось з нас вижив. Я повторю. Якщо натрапить коса на камінь, чиясь душа точно стане хижа. Знай, я хочу забрати в фіналі твою.
2024-03-28 20:13:25
1
0
Інші вірші поета
Зірка Владі 1 2. Перегорнута Верховна Жриця
Інші поети
Малой
@teddywinters
Keiana Smith
@crazyreader99
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11167
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609