Дадабина
Олег Шаула
Ме не читає Чинний президент Розлючених Штатів Якби ж я знав, тоді сьогодні завтра за вечерею Що існує простір без відповідальності За вірші за двійку за трійку віршів Ось ми вже внизу
2022-10-11 15:26:46
15
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Last_samurai
@Олег Шаула на сьогодні ліміт вичерпано🌚
Відповісти
2022-10-11 19:30:21
Подобається
Самоскид!
знаєш ти колись казав що вийдеш на хороший рівень українською за півроку але поки все вказує на те що ти там будеш за півмісяця
Відповісти
2022-10-12 12:26:10
Подобається
Кіса Белінська
А, я її знайшла!
Відповісти
2022-10-16 17:45:02
Подобається
Інші вірші поета
XVII. Зірка ЕМІГРАЦІЯ (з нагоди 24-го лютого) 2. Перегорнута Верховна Жриця Зірка
Інші поети
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5169
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12673