Краса Шрьодінгера
Плаче від ненависті до себе А я, тому що бачу в ній - західне небо Очі тупляться у стелю Навкруги жорстка пустеля Її не оберуть вважає Під ковдрою тихесенько ридає Океан, що бачить у собі калюжу У дзеркало дивиться байдуже Мій розум вибухне напевно Гучні думки "усе даремно" Ідеальні люди з огидою до тіла В твоїх очах все те ж боліло Звична посмішка фальшива Тату маскує шрам жахливий У тій, з обкладинки, у еталону Макіяж маскує втому Від себе самої Постійні параної Худа, повна, затонкі губи Завеликі , ніс, волосся , груди Голос, талія, зріст,плечі Будь який вибір, малеча Будь-яка частина існування Знаходиться у катуванні Мільярди, увімкнув в фронталку "не хочу вижити до ранку" Я ж дивлячись на ті світлини "Мій бог , яка ж вона богиня!"
2023-06-04 19:39:02
6
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3147
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5208