Краса Шрьодінгера
Sam
Плаче від ненависті до себе А я, тому що бачу в ній - західне небо Очі тупляться у стелю Навкруги жорстка пустеля Її не оберуть вважає Під ковдрою тихесенько ридає Океан, що бачить у собі калюжу У дзеркало дивиться байдуже Мій розум вибухне напевно Гучні думки "усе даремно" Ідеальні люди з огидою до тіла В твоїх очах все те ж боліло Звична посмішка фальшива Тату маскує шрам жахливий У тій, з обкладинки, у еталону Макіяж маскує втому Від себе самої Постійні параної Худа, повна, затонкі губи Завеликі , ніс, волосся , груди Голос, талія, зріст,плечі Будь який вибір, малеча Будь-яка частина існування Знаходиться у катуванні Мільярди, увімкнув в фронталку "не хочу вижити до ранку" Я ж дивлячись на ті світлини "Мій бог , яка ж вона богиня!"
2023-06-04 19:39:02
6
0
Інші вірші поета
Блакитні води Психопат Відповідальність за життя Сходи з розуму, молись
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11138
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4600