Вірші
Сходи з розуму, молись
Нащо тобі Боги?
Ти молишся на мене!
На моє волосся та на мої стегна.
Не молись Афіні
Вона мені не рівня !
Ти бачиш мене всюди:
Губи, плечі, груди
Я не "справжня жінка"
Не намагаюсь навіть
Та заїла голосу мого пластівка
Проїла усю пам'ять
Не кинусь в прірву за коханням
Якщо не в моїх планах
Жодного прохання
Але ти й так в кайданах...
Сходиш з розуму з мого запалу "жити"
Для себе.
Не кохання , квіти, діти...
Постійний безлад у кімнаті,
Тобі плювати
Для тебе я святіша за усі ікони
Взірцевий мій страждалець
Мої шипи у скроні
Отрута тебе спалить
Погляд мій холодний
Тобі воно не треба
В моєму ліжці лише порно
Немає місця там для тебе
Молись! Я все одно святіша
Молись, доки не настане тиша
2
1
170
Блакитні води
Тише тише
Най полише
Мавка тебе у імлі
Не топтатимеш землі
До Івана Микола нишком притулявся
Та й той не вагався
В обійми хлопчини радо здавався
В темній ночі, з вікна пробирався
Ніхто не знав се
Доки Іван батькам не зізнався
Переглянулись сказали "тож най"
Самі до парубка і на Дунай
Мавки колишать тіло Миколи
Співають колискову цвіркуни та бджоли
Любується на ближнє поле
Де весь в сльозах та наче хворий
Іван, оре ту землю для клятого посіву
Почути б хоч рас , коханого співу
Потупивши погляд, побачив хустинку
Що сам вишивав, на хворостинці
Це точно його - йди но сюди!
Вітер підняв її і до води
Спочатку він біг, потім пірнув
І там Микола його огорнув
Мавки кружляли, весільну співали
А батьки все кричали: о боже мій правий!
Доволі кричати!
Вони тепер молодята
4
1
176
Відповідальність за життя
Світ розпадеться у пил
Біль стане двоїчним кодом
Зникне щастя що пережив
Разом з емоційним голодом
В доказ щирої любові
Прольєш пять літрів крові
Дістанеш сердце, виймеш очі
Дурітимеш: щодня, щоночі..
"Деліт" не видалить оновлення
Нажаль усе збережено
Роки становлення
Перепони безмежні
Всесвіту взагалі наплювати
Що ти хочеш тут вполювати
Переклади відповідальність на Бога
На Шиву, Алаха байдуже на якого
Плекай відчай для нього
Та хто тоді йде твою дорогу?
Безсенсовне жорстоке життя
Не чує вою, ниття
Тримай гордо ланцюгове намисто
І сенс шукай особистий
4
3
197
Краса Шрьодінгера
Плаче від ненависті до себе
А я, тому що бачу в ній - західне небо
Очі тупляться у стелю
Навкруги жорстка пустеля
Її не оберуть вважає
Під ковдрою тихесенько ридає
Океан, що бачить у собі калюжу
У дзеркало дивиться байдуже
Мій розум вибухне напевно
Гучні думки "усе даремно"
Ідеальні люди з огидою до тіла
В твоїх очах все те ж боліло
Звична посмішка фальшива
Тату маскує шрам жахливий
У тій, з обкладинки, у еталону
Макіяж маскує втому
Від себе самої
Постійні параної
Худа, повна, затонкі губи
Завеликі , ніс, волосся , груди
Голос, талія, зріст,плечі
Будь який вибір, малеча
Будь-яка частина існування
Знаходиться у катуванні
Мільярди, увімкнув в фронталку
"не хочу вижити до ранку"
Я ж дивлячись на ті світлини
"Мій бог , яка ж вона богиня!"
7
0
186
Психопат
Робиш боляче- я пригортаю
Рветься свідомість - я відчуваю
Не кохаєш - потроху вбиваєш
Сміюся, плачу, себе лякаю
В тебе виходить, що ж - вітаю
Не жива, не мертва - вигораю
Стираєш мене в попіл
Потім на підлогу - в пил
Синці, зневага, сльози
Звинувачуй тримаючи мімозу
Я не люблю квітів,
та спекотне сонце
Твій найкращий витвір-
Нездоровий соціум
Я тебе полишила,
Ти у відображенні
Кепкуєш мол "ображений"
А я - що наче вижила...
4
0
158
