Сходи з розуму, молись
Sam
(18+)
Нащо тобі Боги? Ти молишся на мене! На моє волосся та на мої стегна. Не молись Афіні Вона мені не рівня ! Ти бачиш мене всюди: Губи, плечі, груди Я не "справжня жінка" Не намагаюсь навіть Та заїла голосу мого пластівка Проїла усю пам'ять Не кинусь в прірву за коханням Якщо не в моїх планах Жодного прохання Але ти й так в кайданах... Сходиш з розуму з мого запалу "жити" Для себе. Не кохання , квіти, діти... Постійний безлад у кімнаті, Тобі плювати Для тебе я святіша за усі ікони Взірцевий мій страждалець Мої шипи у скроні Отрута тебе спалить Погляд мій холодний Тобі воно не треба В моєму ліжці лише порно Немає місця там для тебе Молись! Я все одно святіша Молись, доки не настане тиша
2023-07-25 17:11:57
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Sam
дякую 🥰
Відповісти
2023-07-25 19:51:12
Подобається
Інші вірші поета
Психопат Блакитні води Відповідальність за життя Краса Шрьодінгера
Інші поети
csillagnapsi
@Lucylillaa
Nana
@mingi
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4967
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2438