Блакитні води
Sam
Тише тише Най полише Мавка тебе у імлі Не топтатимеш землі До Івана Микола нишком притулявся Та й той не вагався В обійми хлопчини радо здавався В темній ночі, з вікна пробирався Ніхто не знав се Доки Іван батькам не зізнався Переглянулись сказали "тож най" Самі до парубка і на Дунай Мавки колишать тіло Миколи Співають колискову цвіркуни та бджоли Любується на ближнє поле Де весь в сльозах та наче хворий Іван, оре ту землю для клятого посіву Почути б хоч рас , коханого співу Потупивши погляд, побачив хустинку Що сам вишивав, на хворостинці Це точно його - йди но сюди! Вітер підняв її і до води Спочатку він біг, потім пірнув І там Микола його огорнув Мавки кружляли, весільну співали А батьки все кричали: о боже мій правий! Доволі кричати! Вони тепер молодята
2023-07-22 13:46:57
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Sam
так і було) чесно чесно)
Відповісти
2023-07-25 19:48:33
Подобається
Інші вірші поета
Сходи з розуму, молись Відповідальність за життя Психопат Краса Шрьодінгера
Інші поети
Schüra
@shura_smit
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2153
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2438