Блакитні води
Sam
Тише тише Най полише Мавка тебе у імлі Не топтатимеш землі До Івана Микола нишком притулявся Та й той не вагався В обійми хлопчини радо здавався В темній ночі, з вікна пробирався Ніхто не знав се Доки Іван батькам не зізнався Переглянулись сказали "тож най" Самі до парубка і на Дунай Мавки колишать тіло Миколи Співають колискову цвіркуни та бджоли Любується на ближнє поле Де весь в сльозах та наче хворий Іван, оре ту землю для клятого посіву Почути б хоч рас , коханого співу Потупивши погляд, побачив хустинку Що сам вишивав, на хворостинці Це точно його - йди но сюди! Вітер підняв її і до води Спочатку він біг, потім пірнув І там Микола його огорнув Мавки кружляли, весільну співали А батьки все кричали: о боже мій правий! Доволі кричати! Вони тепер молодята
2023-07-22 13:46:57
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Sam
так і було) чесно чесно)
Відповісти
2023-07-25 19:48:33
Подобається
Інші вірші поета
Відповідальність за життя Сходи з розуму, молись Краса Шрьодінгера Психопат
Інші поети
miss tortoise
@kookis1997
Sharanya Nadar
@AuthorSharanya
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3505
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168