Руїна

Сандра Мей

Довкола мене пустота та тиші пустиня. Себе я знищив. Погляньте, від мене залишилась лиш руїна ! Душа пуста, а мета загублена. "Як ж таким ти став ?" Все завдяки вам. Я задихався посеред вас, я помирав з середини, благав та мене ніхто не рятував, то ж себе поховав... В жилах моїх тече темна рідина. Я не знаю віднині ні милосердя, ні доброти. Без жалю за вами спостерігаю. З вами граю у гру , яку веду сам. Та у ній немає переможців. Я вмиваюся кров'ю ворогів, а довкола лиш руїна... озвучка на вірш: https://youtu.be/zmVKNF0e-7k

2023-07-27 17:16:21

11

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Хонна

Доволі сумний і жорстокий вірш...

Відповісти

2023-07-27 17:25:42

1

Lexa T Kuro

Сильний вірш! Такий не просто написати, я знаю. 🔥👍

Відповісти

2023-07-29 12:30:34

1

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

15196

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12263