Симфонія

Сандра Мей

Вона любила холодні ранки, Він любив її та каву з медом. Навіки залишишся спогадом солодким. Шкода що таким холодним. Монотонним і різким як запах кориці. Ставав відчаєм душі святої.. Душі проклятої поводир. Твоє ім' я - Сатир Шукала квести в його підказках, І чарувала..коли завмерла.. Очі пусті, неживі. Вони скляні... Тьмяні образи обійняли. Ти - не людина Не треба солодких промов, І милозвучних симфоній. Брехливий твій вид дурматить. Солодкий твій лик манить. Волосся твоє доміно, Частина темна друга світла.. Воно зачаровує Благословенне небесами кохання. Безмежні почуттів глибини. Це всього навсього омана. Твоя брехня,мені не треба. Я шукала тебе у своїх снах.. Ти став крилами,безлічі наших ночей.. Неначе увесь світ лише ти. Зачарував ! У сіті любові піймав та не відпускав. До себе моє серце прикував та крила обірвав. Тепер навік вони твої... Спільний вірш з чудовою 🌹 @Rousi_Rey

2023-09-29 17:45:34

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Lexa T Kuro

Класно!🔥👍 Ви крутезні😉👍

Відповісти

2023-09-30 08:45:10

1

Сандра Мей

@Lexa T Kuro дякуємо 🌹❤️

Відповісти

2023-09-30 09:39:16

1

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2301

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11351