Симфонія

Сандра Мей

Вона любила холодні ранки, Він любив її та каву з медом. Навіки залишишся спогадом солодким. Шкода що таким холодним. Монотонним і різким як запах кориці. Ставав відчаєм душі святої.. Душі проклятої поводир. Твоє ім' я - Сатир Шукала квести в його підказках, І чарувала..коли завмерла.. Очі пусті, неживі. Вони скляні... Тьмяні образи обійняли. Ти - не людина Не треба солодких промов, І милозвучних симфоній. Брехливий твій вид дурматить. Солодкий твій лик манить. Волосся твоє доміно, Частина темна друга світла.. Воно зачаровує Благословенне небесами кохання. Безмежні почуттів глибини. Це всього навсього омана. Твоя брехня,мені не треба. Я шукала тебе у своїх снах.. Ти став крилами,безлічі наших ночей.. Неначе увесь світ лише ти. Зачарував ! У сіті любові піймав та не відпускав. До себе моє серце прикував та крила обірвав. Тепер навік вони твої... Спільний вірш з чудовою 🌹 @Rousi_Rey

2023-09-29 17:45:34

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Lexa T Kuro

Класно!🔥👍 Ви крутезні😉👍

Відповісти

2023-09-30 08:45:10

1

Сандра Мей

@Lexa T Kuro дякуємо 🌹❤️

Відповісти

2023-09-30 09:39:16

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12201

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5575