Я лежала на ліжку і дивилася соту корейську драму про кохання.
— Ти дурний чи що?! І навіть дебілу видно, що він у тебе закоханий! Еххх, як би я була закохана! – Я вже близько трьох років живу сама, тому давати коментарі – звична справа. Я не така успішна, як мій брат Гаррі, але я теж не пропаща. Я працюю у фотошколі, але зараз складаю програму арт-терапії фотографією. Я вивчала психологію, і захопилася арт-терапією. Потім захопилася фотографією, а минулого року вирішила це поєднати. У мене є тільки одна найкраща подруга Ася. Ще в 11 класі ми склали (ну, точніше, я склала, а вона вдосконалила) план пошуку корейців. Тоді ми обидві пищали побачивши корейця. Я навіть знайшла тоді своє перше кохання, яке якось не було коханням. Тепер я просто спілкуюся з Тае (так, так це було моє перше кохання). Хотілося чогось нового... Але не доля, як то кажуть. Я більше не проводила свої вечори за листуванням, яке викликало метелики в животі, а просто за дорамами та книгами. Мені здається, що моє життя - це лише уява, і ніщо інше. Я постійно мрію, щоб знайшлася людина, яка відповість мені взаємністю... І я мрію, щоб закінчилася війна в Україні. Я родом з Києва (столиці України), але зараз я змушена переїхати до Івано-Франківська. Тут просто КРАСИВА архітектура, і досить приємні люди. Що правда, в центрі Франика стоїть дідок, який кричить всім "Пане (пані) дайте копійку!" - він лякає мене до смерті.
- ПЛІК! - телефон сповістив мене про нове повідомлення, і перервав нашу цікаву розмову (ну, монолог, і що?) - Господи, хто не спить о 02.45 ночі? А, точно - я. Так, так, ну , а хто цей самогубець, який відірвав мене від дорами?! - подумала я вголос. Облизала пальці від чіпсів і розблокувала телефон. - Так Instagram? Єс. _Damiano_D сподобався ваш пост. Ахааззвзввззва. - я аж булькала від сміху. - Так само, як той із Maneskin, вкуси мене бджола, не псевдонім, а ФЕНОМЕНАЛЬНІСТЬ! Отже, який вам сподобався мій пост? . Хм, добре, добре. - Я поклала телефон вбік. Ой, і я забула назвати себе Лара Джин (низький уклін). Я продовжила дивитися драму, нарешті вони взялися за руки, і все пішло до поцілувати....