Два тижні по тому...
- Прекрасно! Ще й платіжка за газ як за 7 кіло золота! - Я безробітна, але бачу що економити не почала... Так, так, то все таки був новий бос, і мене звільнили при першому параді, тому: папа 20 тисяч гривень на місць, і привіт 5 тисяч якщо повезе. Мій проект мало що приносив, дуже мало. Люди ще не розрухались в арт терапіях, і тому мій міні бізнес просувається як слимачок, довго і нудно.
Я започаткувала справу десь рік тому, почала в цьому ритися, проводити експерименти.. А тепер зняла офіс, і не маю на що їсти купити. Люди приходять дуже рідко, а оренда дорога, два тижні я живу уже своєю справою. Це справді круто, коли робиш те що хочеш, але в мене не завжди є така змога. Багато чого ще не докуплено, єдине чого достатньо це людей які хочуть працювати. Команда з 20 людей: 4 фотографа, 3 моделі, і люди які контролюють роботу приладів. В мене навіть з'явилась помічниця: Аврора Де Мюллер. Вона добра і допомагає просувати справу.
- ДЗІНЬ! - ці слова викинули мене з сну!
- ААААААААААААААААААААААААААААААААА!- я заверещала як би мене ріжуть.
- КОГО ТАМ В БІСА ПРИНЕСЛО!? - я крикнула це наскільки голосно що сусіди напевно також матюкать того кого принесло. Мій таунхаус виглядав як потріпана барлога: всюди валялися частинки вчорашнього образу і пляшки від джину, хоча і було декілька від бренді.
- Господи я ж таке не пила... Ну напевно до того?.. - Думаю це Аврора вона казала що зайде перед роботою вчора, і більше я нічого не можу згадати.
- АВРОРА ЯКОГО БІСА ТАК РАН.... АААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА- цього разу я верещала якби мені вже відрізали голову. Але справа не в цьому. За моїми дверима окрім Аврори стояло ще декілька дуже цікавих людей, а точніше людей з Maneskin. Їм і був присвячений цей вереск! Якщо прислухатися то можна було почути як моя щелепа упала на підлогу.
- Стоп, я все ще сню... Я всього лиш сню... Аххх
- Авроруся? - я крикнула до дверей
- Так, Ларо Джин
- Вибач якщо я ображу, але, якого біса ці дуже, ну аж через мірно дуже цікаві люди стоять в мене під дверима? Сама знаєш після чого.
- Ларо Джин але я вас попереджала що вони приїдуть до вас з контрактом
- Ага.. Угу.. Ну.. Цей.. ЗАБЕРИ ЇХ З ПІД МОЇХ ДВЕРЕЙ і будь добра напиши ЗАПОВІТ - я ж сплю? З яким таким контрактом вони до мене прийшли? Тьху, тільки стрес заробила через них. А Дамі пропав з мереж ще 10 днів тому. Сказав не хоче говорити. Тьху.
- Коли ви приїдете в офіс? - вона ще тут?!
- Десь біля.. Хмм, 10-тої!
- Мені потрібно щоб ви вже були там. Я заходжу.
- Що? Зачекай! - вона прочинила двері і обвела поглядом м'яко кажучи апокаліпсис який творився навколо мене.
- Я буду говорити швидко. Я казала вам тиждень тому що для учасника манескін шукають "дівчину" , і вони запропонували цю роль вам. Заплатять 3 тисячі зелених за місяць, залежить скільки ти пропрацюєш. - я нічого не почула крім Манескін і 3 тисячі зелених на місяці.
- Я в справі
- Емм, ви впевнені? - звичайно 118 тисяч гривень не лишні для безробітної з бізнесом на плечах.
- Так цілком. Я вийду за пів годинки.
- Добре Ларо Джин, я чекатиму ззовні.
Через годину...
Добрий вечір я диспетчер! Господи щоб я фіолетова стала! Реальний Дам'яно стоїть навпроти мене і простягає папери які потрібно підписати. Афера була в тому що я на деякий час стану його псевдо дівчиною, маю тягатися за ним всюди, і постити фотки з ним, а мені за це заплатять, багато. Дуже багато.
- Де підписати? - мій голос тремтів як і я. Думаю я скоро шпилькою на каблуці проткну паркет.
- Тут і тут, а і ще тут. - в реальності його голос був нижчим ніж на записі. Хммм, треба буде це рознюхати. Тим більше я скоро буду мати доступ до ВСЬОГО. Аврора висунула декілька папок перед Дам'яно:
- Тепер ви підпишіть тут, і ось тут - я швиденько пробіглася по тексту на паперах Аврори. Там писало щось типу: ви не можете торкатися її в місцях які не вказані у угоді, ви не можете насильно її.. і все в цьому роді. Треба буде почитати ці місця.
- Все! Дякую за співпрацю, то ми чекаємо Лару в...
- Лару Джин - я автоматично виправила
- Так Лару Джин, в аеропорту через 5 годин, на літак у перше турне. - я бува відкрила рот, але Аврора мене перебила:
- Хто її відвезе до аеропорту? Ви це зробите?
- Ну я думаю це ви би мали зробити як її секретар! - мій секретар і секретар чи то Манескін чи то тільки Дам'яно, почали сваритися, та я була десь у хмарах.
- Так усе! Я її відвезу, тим паче я вже знаю де вона живе - він подивився на мене насмішкуватим поглядом. То все таки то був не сон... Я трансформувалась у буряк.
Через годину....
- То ти кидаєш усе, і їдеш як дівчина Дам'яно?
- Yes of course!
- Ну ну, мені цікаво через скільки ти втечеш від них.
- Ха-ха за 100 косарів, вони від мене тікати мають!
- Тьфу
Ну от і усе.... Так закінчиться моє звичайне життя??...