Знаєте, мені не страшно, Так-так, я про війну, Готовий хоч зараз навіть рукопашно Та задавити хоча б одну Тварину з того боку, Чому не люди? Ну бо не бути їм людьми, Після усіх цих жалюгідних кроків... Солдати зізнаються, що не знали, що їх везуть сюди... Люди добрі, відкрийте очі! Вам кажуть, що немає втрат, Ми цього звісно не хочем, Та, матері, багато ваших синів сьогодні не повернуться, не повернуться якісь і завтра... Вас у Чічні скільки не полягло, Ви вірите лише телевізору й держканалам, Хоча з вас не розуміє ніхто, Що вас роблять дураками. Ви реально вірете його словам? Яка може буде операція, якщо це інша держава? Ми першими прийшли й підірвали щось вам? Ні, але тепер підірвемо, героям слава! А вам гори порятунок, Там тихо й немає бендерівців, нацистів... Правда чомусь вам заморозили всі рахунки, Чомусь для нас зараз домом став бункер, То це ми нападаємо на ваші кордони? Ми першими почали завозити зброю? Ми ніколи, чуєте, ніколи, Не називали своїх солдатів героями, Якби вони пішли в наступ на чуже, Більше того, ми у вас не пускаєм ракети, Не обійшлося без жертв... Для нас стає звичним - бачити мертвих... 21 століття, люди... Може ще ядерну зброю зупустіть? Ні, ну а що, ми не відступаємо нікуди, За нас увесь світ, То для чого такий світ, коли На ньому немає Росії? Це смішно... Але ви б могли Зупини цю машину, цю месію. Не кажіть, що ви його не обирали, Не кажіть, що не підтримували більшість рішень, Тепер хорошого з цього мало, Хоча вам всім і обіцяли Потужну країну, нову, сучасну... А ви запитайте самих себе Чи та країна сильна, після якої необхідний лише вогнегасник? Думаєте самі хто ваш ворог тепер... Батьківщину не вибирають, звісно, Ми самі знаємо свої промахи й невдачі, Але ваші дії несумісні З цивілізованим світом, до побачення... Прощайтеся з планами, один з одним, З можливостями й всього гарного, Не знаю як у вас, а у нас завжди було модно Стояти за своє, йти до кінця, боротися до останнього. Не потрібно говорити, все зроблено, Пробачте, що категорично, але ніяк інакше, Так ми невиспані, так ми стомлені, Але наше залишиться нашим. І поки у вашій владі ті, хто марить радянським світом, То нічого не зміниться, на жаль, Ви ж продовжуйте радіти Й тягати телевізор з туалету в зал... Крах і провал, кінцева станція, Закінчу погано, простіть, Але чим раніше ви скажете слова: напад, анексія, окупація, Тим більше збережете своїх.