Легше переписати історію світу
Легше переписати історію світу, Ніж нашу історію на двох, Адже закохалися, як діти, Зробивши перший крок. Легше переписати історію світу, Адже таких, як ми сьогодні, більше не буде, Завтра ми будемо іншими вже, тому треба зараз радіти, Бо завтра радітимуть інші люди. Легше переписати історію світу, Бо такої, як наша, не знають, На нічному небі розганяє зорі вітер, Навіть якби їхня кількість була твоїм номером, то я б всеодно його знав напам'ять. Легше переписати історію світу, Виготовлять ще чорнила й папери, Життя дає можливість бажати, досягати й хотіти, Тільки нам відомо чого ми хочем зачиняючи зсередини двері. Легше переписати історію світу, Бо хто знає скільки там їх, Ми ж з тобою такі одні, Як у пшеничному полі квіти. Легше переписати історію світу, Світ пробаче все, чого не пробачить життя, Світ роки не змушують сивіти, Ми ж старіємо й немає такого дня, Якого б не було тоді в очах, У них можна знайти кожну секунду, Поставити крапку можна легким взмахом плеча, Але я цього робити не буду. Бо сонце погасне тоді, Стануть прхмурими й сірими дні, Зів'яне трава й всі рослини, Піде холодний вітер по спині, Наш час сплинув, А ми ним не встигли насолодитися навіть на половину, Самі винні, що все вийшло саме таким чином, Тому не треба шукати винних чи причини, Щоб нас поглинав сум, ми не з тих, І годинник наший ще не стих, Я не зізнався тобі, ну просто не встиг... Я не буду переписувати історію світу...Бо мій світ - це ти.
2022-01-25 09:12:30
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Саша Гаврилюк
, дякую дуже)
Відповісти
2022-01-25 10:55:06
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3371
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2244