A star is born...
Скажино мені дівча,
Чи щаслива ти на цій землі?
Скажи чому в твоїх очах
Я бачу початок, а з уст чую кінці рядків?
Мені падати на траву
Залишається тільки,
Бо коли торкаюся до твоїх рук,
То відчуваю, що тону, тону там, де мілко.
Скажино мені хлопче,
Звідки, де ти почув ці акорди?
Звідки знаєш що я хочу,
Чому чхаєш на те, що горда?
Я падаю на холодну землю,
Не боючись ні хвороб ні простуд,
Піднімаю голову й бачу стелю,
Повільно йдучи на глибину...
Я йду на дно й не відчуваю бетон,
Мене поглинає хвиля емоцій,
Ніколи б не пішов, якби не знав що ми за одно,
Адже скільки всього на кожному кроці:
Розчарування, біль, невдачі,
Розбиті кораблі й океани горя,
Однак перешкод я ніяких не бачу,
Коли ти зі мною поряд.
Поглинь мене, стихіє,
Змусь відкрити очі у воді,
Пірнаю з головою, хоч не вмію,
Та що може бути страшнішим ніж лід,
Який розтанув між нами?
І у цій воді видно всі зірки неба,
Відчуй всю глибину устами,
Й зрозумій, що так було треба...
Я йду на дно й не відчуваю землі під собою,
Це не хмари, та щось схоже на рай,
Я йду на глибину з головою,
Поглинай мене стихіє, поглинай!
2022-02-17 05:58:57
2
0