Твої губи - отрута

Саша Гаврилюк

Як же ж приємно буває відчути, Що ніжна рука торкається твого плеча, Але ж як паршиво бути почутим, Та не отримати підримки, коли почав З нуля і ще трішки, можливо, Будучи на межі найбільших втрат Зустріти тебе красиву - Недосяжний варіант. Твої губи - отрута, Але всеодно їх хочу знову відчути І побути з тобою, Тільки не іншою, а такою, Як це було колись тоді, Ми з тобою вийшли надвір, Бо в кімнаті було надто тісно, Краще б ми заварили кашу, ніж замісили це тісто. Треба бути оптимістом І казати, що все гаразд, Але мені набридло казати "звісно" Й переносити все на наступний раз. Я ж ось стою тут І ти... тобі не дітись з меж цієї кімнати, Я можу пообіцяти, що коли прийдуть Лихі, то буду стіною. Я можу пообіцяти, Що коли прийде крах І ти йти вже не матимеш сил, То я тебе віднесу на руках, Ти тільки попроси. Я можу пообіцяти... І занадто Багато разів вже це зробив, на жаль, Я повернусь сюди завтра Й не буду зазирати під твою вуаль. Ти будеш абсолютно та сама, Як тоді, коли ми не розбиралися в словах, Ти просто ще раз доторкнешся устами І я відчую той самий неповторний смак. Ти знов опустиш погляд, У моїй руці буде твоя рука, Скажеш, що не ти маєш тут бути зараз поряд, Проте я чув, як рветься серце в твоїх грудях, коли я тебе обіймав. Ти ближче до мене підійдеш - Обіймеш міцно і... сльози твої потечуть, Моє серце не б'ється, адже отрута... після такого не живуть, Тепер точно не втечеш...

2021-01-24 20:25:00

4

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11529

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4971