Якось чужо стало вдома
Якось чужо стало вдома,
Замість сил приходить втома,
Може справа в тому,
Що замість крапки ми поставили кому
Й історія триває?
Чи може десь там за небокраєм
Я давно залишив свої думки
Й більше не повертаюся до них?
Не знаю. Відомо тільки, що
Стежки й шляхи якими я до цього завжди йшов
Зараз не здаються такими, як тоді,
Їх засипало снігом, а сліди покрив лід...
Повітря вже не те,
Раніше пробуджувало, тепер
Воно лише тисне в легені наші
Й породжує кашель...
Які ж часи були раніше,
Зараз я вже інший,
Тому навряд чи робитиму так, як в -надцять,
Зараз лише залишається усміхаться,
Коли згадую ті часи,
Скільки всього хотів і скільки не встиг,
Звісно, ще є шанс,
Як же ж час змінив нас...
Нас поглинули роки,
Тиша замінила крик,
Той емоційний крик, як у новонародженої дитини,
Тоді час завмирав хоч на хвилину
Чи навіть всього на мить...
Зараз же всі, хто не курили, почали курить,
Забули просто свої мрії, плани,
Перестали слідкувати за своїм здоров'ям і фізичним станом,
Все стало в абсолютно протилежний бік,
Їм немає чого сказати тобі,
Коли нагадуєш, про ті слова дитячі,
Хтось мовчить, хтось вночі поплаче,
Та все одно вертається до звичного життя
І сам не знає як,
Але приймає свій сьогоднішній статус,
Стає схожим на кактус,
Навіть не на троянду,
Адже це складно,
Важливо, що ж захисні голки,
Об які самі ж коляться і проривається зойк, не крик...
Я роблю вдих на повні легені,
Тримаю руку на пульсі, щось досі гаряче у венах,
Воно пульсує і кипить,
Заплющую осі...Час завмирає на мить
І я ніби десь у своїх снах,
Бо десь вже це бачив... Настала весна,
Тому треба зробити ще один глибокий вдих,
Адже тане лід, розтають сніги...
2022-12-09 20:09:38
3
0