Юність містить надто багато
Юність містить надто багато
Всього, що не вміщається в голові,
Може колись ми будемо багаті,
Проте багато втратили й у цьому винні ми самі.
Я ніколи б не повірив,
Що ти можеш бути моя,
Твоє ж життя було сірим,
Поки не з'явився я.
Зізнатись нам не вистачає сил,
Нам юність не дозволяє,
Ти пройшла мимо, а я відпустив,
А роки таке не пробачають.
Знаю, що немає сенсу, але вірю,
Хоча до цього див не бачив,
Досі плекаю надію,
Що вона мені пробачить.
Пробачить, що не з нею,
Що лиш поглядом провів,
Так виходить вже, чому - не знаю,
Бо всюди бачу лиш її
Крізь натовпи й переповнені зали,
Між хороших і поганих людей,
Чому ж мені не сказали,
Що коли буду ніколи й ніде, то бачитиму тільки тебе.
Проте з іншою маю проводити будні,
У компанії невідомих осіб,
Я і не знав, що ти тут будеш присутня,
А я помічати не буду всіх.
Моя рука не на твоїй талії,
Твоя голова не на моїм плечі,
Але ми обоє в залі і
Ніби на зло один одному гостримо мечі.
І здавалося ти в нервах вся,
Я не праві зробити й метр, так треба,
Тільки чомусь вкінці вечора обернемося
Ти на мене, а я на тебе.
Нічна прохолода огорне ніжно,
З'являться зірки на небі,
Ми будемо лежати в ліжку
Й думати - ти про мене, а я про тебе.
Ми самі в цьому винні і себе не жаль,
Бо вже занадто горді, й тепер
Ми будемо все життя шкодувать,
Бо любимо - ти мене, а я тебе.
Так пройдуть роки незнано,
І кожен день вночі,
Коли вимкнемо світло в спальні,
Будемо бажати солодких снів - ти мені, а я тобі.
Для нас зміниться світ,
І колись все ж доведеться змінити постіль,
Ти мені пробачиш, я пробачу тобі,
Але вже буде пізно зовсім.
Здавалося б немає образи,
Пройшли ці ігри в слова,
Але те, що ми з тобою не разом...
За це нас з тобою прощення нема.
2021-01-04 20:30:59
3
0