Просто писав і просто римував

Саша Гаврилюк

Мене питали не одноразово Як мені вдається так писати, хто мене вчив, Скажу вам відверто, чесне слово, Сам не знаю як це роблю і з яких причин. Я просто казав правильні слова, Просто їх і римував, Я цей шлях не обирав, Мабуть, прийшла пора Усвідомити, що це не я, Не я керую рукою на столі, Яка виводить цей хорей чи ямб, Виводить те, що з часом буде боліть... У моїй голові немає тих речей, Які є в серці та пульсують у венах, Мабуть, тому й поріз так пече, Тому й від втоми тремтять стегна Та й взагалі не тримають ноги, Ледь притомний був, Але внутрішня сила, якої було зовсім трохи, Все ж дала можливість дописати строфу. Буває дивишся у своє відображення, На ці риси, які нічим не особливі, І ти просто вражений, Взагалі не розумієш як це можливо, Що тобі під силу Продукувати щось більше ніж СО2, Я знаю тих, кого писати вірші вчили, Але розумію, що вони роблять це не так. Кожен рядок - продукт досвіду й часу, Скільки в собі кожне слово несе, Як ти там мені не розказуй, Що в мене не так, та в цьому ж сенс. Сенс у тому, що це щиро, від душі, Часу підбирати слова немає, Пишите вірші? Пишіть, Я ж вірші складаю. Вірю, що колись прийде момент, Коли зрозумію, що не дарма почав, Так, може не бути мені відомим поетом, Зате я ніколи не обманював читача. Мені не потрібно награних авацій, Критики... Скільки було їх вже таких, Ви на все дивитесь крізь пальці, Я ж на все дивлюся крізь рядки. Можливо я невіглас у цій справі, Але не збираюся робити з цього шоу, Адже мені лише одне цікаво - Щоб хтось у моїх рядках себе знайшов. Тому я не обманюю вас, Коли кажу, що секрету тут ніякого нема, Я просто писав правильні слова, Просто їх і римував.

2023-06-21 21:49:42

2

0

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

2619

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1015