Просто писав і просто римував
Саша Гаврилюк
Мене питали не одноразово Як мені вдається так писати, хто мене вчив, Скажу вам відверто, чесне слово, Сам не знаю як це роблю і з яких причин. Я просто казав правильні слова, Просто їх і римував, Я цей шлях не обирав, Мабуть, прийшла пора Усвідомити, що це не я, Не я керую рукою на столі, Яка виводить цей хорей чи ямб, Виводить те, що з часом буде боліть... У моїй голові немає тих речей, Які є в серці та пульсують у венах, Мабуть, тому й поріз так пече, Тому й від втоми тремтять стегна Та й взагалі не тримають ноги, Ледь притомний був, Але внутрішня сила, якої було зовсім трохи, Все ж дала можливість дописати строфу. Буває дивишся у своє відображення, На ці риси, які нічим не особливі, І ти просто вражений, Взагалі не розумієш як це можливо, Що тобі під силу Продукувати щось більше ніж СО2, Я знаю тих, кого писати вірші вчили, Але розумію, що вони роблять це не так. Кожен рядок - продукт досвіду й часу, Скільки в собі кожне слово несе, Як ти там мені не розказуй, Що в мене не так, та в цьому ж сенс. Сенс у тому, що це щиро, від душі, Часу підбирати слова немає, Пишите вірші? Пишіть, Я ж вірші складаю. Вірю, що колись прийде момент, Коли зрозумію, що не дарма почав, Так, може не бути мені відомим поетом, Зате я ніколи не обманював читача. Мені не потрібно награних авацій, Критики... Скільки було їх вже таких, Ви на все дивитесь крізь пальці, Я ж на все дивлюся крізь рядки. Можливо я невіглас у цій справі, Але не збираюся робити з цього шоу, Адже мені лише одне цікаво - Щоб хтось у моїх рядках себе знайшов. Тому я не обманюю вас, Коли кажу, що секрету тут ніякого нема, Я просто писав правильні слова, Просто їх і римував.
2023-06-21 21:49:42
2
0
Інші вірші поета
Режисер Знаєш, це так давно було Я знов у тих самих місцях Можливо, треба
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2650
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1225