Знаєш, я і не чекав
Знаєш, я і не чекав,
Що ти була рада дуже,
Коли отримала від мене листа,
Бо востаннє тобі писав і казав, що небайдужа,
Тоді ще трохи й нездужав,
Надворі хлюпотіли калюжі,
А я дійсно вірив у те,
Що щось буде, та отримав по заслузі
Через свою віру сліпу... І тільки тепер
Ти згадала, що ми друзі.
Ти так склала тоді,
А я не вірив довго,
Не підпускав до себе нікого
І це було, повір
Настільки важко і жахливо,
Що я ледь знаходив сили
Триматися і відповідати на дзвінки,
Я ж чоловік... маю бути таким.
Та все минуло, все нормально,
Я спокійно засинаю, вільно по вулиці йду,
Зручно вмощуюся в спальні
Й тепер щиро бажаю хорошого сну.
Може так і треба було,
Бо, що боліло, те зажило,
А от зараз мені нічого сказати... і ти мовчи,
Тебе покинули так, як раніше це робила ти.
І як воно? Трохи болить?
Навіть десь гризе, правда?
Але я скажу, як ти "Треба далі жить,
Все забудеться завтра"...
Ні, не забудеться, це сто відсотків,
Я знаю це, як ніхто інший,
Очікування були надто високі
І це, мабуть, найгірше.
Ти шукаєш проблему в собі,
Перед дзеркалом зі словами
" Як він так зі мною міг?
2020-11-05 14:24:14
1
0