Знаєш, я і не чекав

Саша Гаврилюк

Знаєш, я і не чекав, Що ти була рада дуже, Коли отримала від мене листа, Бо востаннє тобі писав і казав, що небайдужа, Тоді ще трохи й нездужав, Надворі хлюпотіли калюжі, А я дійсно вірив у те, Що щось буде, та отримав по заслузі Через свою віру сліпу... І тільки тепер Ти згадала, що ми друзі. Ти так склала тоді, А я не вірив довго, Не підпускав до себе нікого І це було, повір Настільки важко і жахливо, Що я ледь знаходив сили Триматися і відповідати на дзвінки, Я ж чоловік... маю бути таким. Та все минуло, все нормально, Я спокійно засинаю, вільно по вулиці йду, Зручно вмощуюся в спальні Й тепер щиро бажаю хорошого сну. Може так і треба було, Бо, що боліло, те зажило, А от зараз мені нічого сказати... і ти мовчи, Тебе покинули так, як раніше це робила ти. І як воно? Трохи болить? Навіть десь гризе, правда? Але я скажу, як ти "Треба далі жить, Все забудеться завтра"... Ні, не забудеться, це сто відсотків, Я знаю це, як ніхто інший, Очікування були надто високі І це, мабуть, найгірше. Ти шукаєш проблему в собі, Перед дзеркалом зі словами " Як він так зі мною міг?

2020-11-05 14:24:14

Інші вірші поета

Рік війни Спалена земля Кров з молоком до кави Моє буття - кров з молоком

Інші поети

Alex Horor

@AHmut

Julian de Sousa

@juliandesousa

Олексій Мельничук

@Alekzzz

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16494

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2221