Книги
Всі
Вірші
Всі
Нехай у цьому істина одна...
* * *
Нехай у цьому істина одна,
що гріє душі в темному тумані,
торкається, як зірки в океані,
зростає, як невидима стіна.
І знов вона приносе ті дари (!)
які чекаєш, як благословення,
і десь там дотик, запах, одкровення:
дивуєшся на раз-два-три (!)
Нехай у дзеркалі біліє сивина;
і руки, що пожовклі, немов вічність,
і в цьому дивному є особливість, –
життя тече, як чиста глибина.
0
0
47
І небо пахне, як осінній джаз...
* * *
Нехай цей день на нас чекає там,
розкинувшись від краю і до краю...
і там у тебе той шматочок раю,
де в очі дивишся своїм світам.
І все, що в нас, – якесь чуже (!)
і руки тягнеш (ніби наяву) (!)
в холодне, нескінченне та сире,
хапаючи частинки на льоту.
І небо пахне, як осінній джаз, –
таємно залишаєш день для втечі;
і знову дихаєш, береш на плечі,
на них несучи світ, що є у нас.
0
0
27
Проходять дні...
* * *
Проходять дні (і там швидке прощання)...
і ніби распростерто синє море –
спокійне, вічне, вічне і прозоре,
як ми (!) – надія – перша і остання.
Цей світ, що переповнений речами,
ти пам’ятаєш все, і ніби вдалині –
стискаються всі думки в глибині,
лише горить сияюче «над нами».
І серце (немов море) неспокійно,
і думаєш, як дивно пощастило:
і в нас все те, що сотні років жило,
до болю дивно – майже безнадійно.
0
0
33
