Проходять дні...
* * * Проходять дні (і там швидке прощання)... і ніби распростерто синє море – спокійне, вічне, вічне і прозоре, як ми (!) – надія – перша і остання. Цей світ, що переповнений речами, ти пам’ятаєш все, і ніби вдалині – стискаються всі думки в глибині, лише горить сияюче «над нами». І серце (немов море) неспокійно, і думаєш, як дивно пощастило: і в нас все те, що сотні років жило, до болю дивно – майже безнадійно.
2024-11-04 09:52:22
0
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1807
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1779