Этот мир
Не исчез, пуст, печален, достать свой жребий, Повезёт, да, скучаю по ветрам своим.. По утру, как из рая, мне б убить рассветы, Приласкать, эти ночи на краю земли.. Вдруг, уснуть и представить, мы в блюдце мелком, Достучаться и сдохнуть, мир на разлив.. «Если сердце разбить - звучит по детски, Если ценностей нет, мы - не о любви.» Мои мысли всего-то, навсего песчинки, Мои чувства - потолок, но в другой реальности. А вы слышали когда-то этот голос милости, Когда медленно теряешься в глубине формальности? И уносят же в ночь меня силуэты, Загораются лампы. – Как же он - красив.. Этот мир, куда лучше, чем тот, что прежде. Этот мир, в прошлый раз со мной говорил. Этот мир, настоящим не был вовсе, И не я его сам для себя открыл.. Подарил сокровенное почти что молча, И добавил, ты - воспользуйся, но дай другим.
2022-10-10 19:51:43
3
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3722
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5303