Поки є "я"
Seras Mark #КЗП
Не забувай - на самоті, своє ім'я! Поки є сили, поки є дім, поки є "я". Я також бачив, губи твої, як мертві сузір'я! Що ж на душі, ти розкажи, як довго війна? Вітер мовчить, місяць мовчить, тож рай пішотнувся. Якщо дивитись у пекло, у млі. Біль, часом мине - не піклуйся. Вийде на вулицю сонячне сяйво, та мрії у точці одної зійдуться! Гучні поля, горячі ліса, ще теплі серця - зі сходу вернуться. Ти посміхнись! Агов, вище ніс! Наступним вагоном, їдиш додому. Батьки дочекалися сина з війни, Брати дуже вірили в свого героя. Ти посміхнись! Ти ще живий! Вони дуже скучили за тобою. Поки є "ти", поки так голосно, Поки в душі залишилася воля.
2024-05-22 20:48:09
3
0
Інші вірші поета
Окрім почерк, мовчки хочу Милість глибини Це моя вина Едва ли остью
Інші поети
Nashi
@nourashii
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1225
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208