0.1 швидкість світла(Reboot 2.0)
Замкнені в рамках, крила надламавши,
Все намагаємося вибратися з лещат.
Ти покажи долонею «Край наших ран»
А я побачу, як посиплеться біль піском..
І тільки ти - опинившись моїм лихом
Спопелюєш, не залишаючи сліду.
Ми - люди, про яких знову тиша,
Стали людьми, непритом бездобними...
Ми - люди, як світлячками в склянці,
Залишаємося нікому не потрібними!
Адже так, описувались попаданці
«Та на мокрому склі,
Нам би не впасти..»
Рукава шовку, рожевий аромат,
0.1 швидкість світла, та мене нема!
А я бачив, в твоїх очах холеру
Звісно, адже в них поселився я.
Губами підтопив з м'якоттю порівнявши
Відчай, як би під подушки, чомусь зникав.
Я не знав, мені іноді буває страшно,
Коли нема де приструнити ще один шрам.
Відпустити останній дух, нарешті.
У розумінні, це можливо тільки так!
У спробі, вихід тобі на світ продерти
Я попав під жгучий солений град.
2023-08-17 15:06:34
5
2