0.1 швидкість світла(Reboot 2.0)
Замкнені в рамках, крила надламавши, Все намагаємося вибратися з лещат. Ти покажи долонею «Край наших ран» А я побачу, як посиплеться біль піском.. І тільки ти - опинившись моїм лихом Спопелюєш, не залишаючи сліду. Ми - люди, про яких знову тиша, Стали людьми, непритом бездобними... Ми - люди, як світлячками в склянці, Залишаємося нікому не потрібними! Адже так, описувались попаданці «Та на мокрому склі, Нам би не впасти..» Рукава шовку, рожевий аромат, 0.1 швидкість світла, та мене нема! А я бачив, в твоїх очах холеру Звісно, адже в них поселився я. Губами підтопив з м'якоттю порівнявши Відчай, як би під подушки, чомусь зникав. Я не знав, мені іноді буває страшно, Коли нема де приструнити ще один шрам. Відпустити останній дух, нарешті. У розумінні, це можливо тільки так! У спробі, вихід тобі на світ продерти Я попав під жгучий солений град.
2023-08-17 15:06:34
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Надзвичайно лірично
Відповісти
2023-08-18 06:03:56
1
Seras Mark #КЗП
@Н Ф щиро дякую 🌸
Відповісти
2023-08-18 10:48:20
1
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9206
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2007