0.1 швидкість світла(Reboot 2.0)
Seras Mark #КЗП
Замкнені в рамках, крила надламавши, Все намагаємося вибратися з лещат. Ти покажи долонею «Край наших ран» А я побачу, як посиплеться біль піском.. І тільки ти - опинившись моїм лихом Спопелюєш, не залишаючи сліду. Ми - люди, про яких знову тиша, Стали людьми, непритом бездобними... Ми - люди, як світлячками в склянці, Залишаємося нікому не потрібними! Адже так, описувались попаданці «Та на мокрому склі, Нам би не впасти..» Рукава шовку, рожевий аромат, 0.1 швидкість світла, та мене нема! А я бачив, в твоїх очах холеру Звісно, адже в них поселився я. Губами підтопив з м'якоттю порівнявши Відчай, як би під подушки, чомусь зникав. Я не знав, мені іноді буває страшно, Коли нема де приструнити ще один шрам. Відпустити останній дух, нарешті. У розумінні, це можливо тільки так! У спробі, вихід тобі на світ продерти Я попав під жгучий солений град.
2023-08-17 15:06:34
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Надзвичайно лірично
Відповісти
2023-08-18 06:03:56
1
Seras Mark #КЗП
@Н Ф щиро дякую 🌸
Відповісти
2023-08-18 10:48:20
1
Інші вірші поета
Наче вбитий тобою Рапорт у відпустку Мертві почуття Этот мир
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16928
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12725