Смородина
Тут від людей тікати, або від холоду
Ребра мої у квітах, я їв смородину.
Хитався, тримав руки, вони вже сині
Від чутливої довіри, рвіть - не бережіть їх.
І гибнуть в ваших снах крока тління,
Торкнутись пальцями містичного піднебінння,
Щоб відчути кожен тиск, від мого падіння,
Я маю чути ваш сміх, кидайтеся камінням!
Бийте по рукам, бийте ще сильніше,
Я це зафарбую - у вигляді "раніше"
Ті, хто вже пішов з цієї "ейфорії"
Кажіть, що руки шовк, наче обгоріли!
Той, хто сам тепер, втрачений, колишній
Придбавши неба п'яту, тільки ось взлетівший!
Очікуй неполадку, яскравий збій в ногах,
Схоже проростуть у терніях сонях.
Тут від людей тікати, або від холоду
Тут, вибачте, кохати, як дилема ворогу.
Буває - не потрібно дивитись в ополонку,
Щоб дізнатись, що у квітах, бо я їв смородину...
2023-08-09 07:46:50
4
0