Смородина
Тут від людей тікати, або від холоду Ребра мої у квітах, я їв смородину. Хитався, тримав руки, вони вже сині Від чутливої довіри, рвіть - не бережіть їх. І гибнуть в ваших снах крока тління, Торкнутись пальцями містичного піднебінння, Щоб відчути кожен тиск, від мого падіння, Я маю чути ваш сміх, кидайтеся камінням! Бийте по рукам, бийте ще сильніше, Я це зафарбую - у вигляді "раніше" Ті, хто вже пішов з цієї "ейфорії" Кажіть, що руки шовк, наче обгоріли! Той, хто сам тепер, втрачений, колишній Придбавши неба п'яту, тільки ось взлетівший! Очікуй неполадку, яскравий збій в ногах, Схоже проростуть у терніях сонях. Тут від людей тікати, або від холоду Тут, вибачте, кохати, як дилема ворогу. Буває - не потрібно дивитись в ополонку, Щоб дізнатись, що у квітах, бо я їв смородину...
2023-08-09 07:46:50
4
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12962
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5431