2021 весна
твоя маленька неповторна дівчинка чекати на яку було так тяжко, як на ранок взимку але ти зміг, і знаєш тепер вдосталь, щоб написати власну книгозбірку під назвою "Моя" дарма що ще не впевнений, яке з її п'яти імен є справжнім її Я вона постійно говорила без зупинки й носила всюди із собою жмутком невмілих жартів жовтенький клубок та навіть він її не рятував, коли вона бува хворіла смутком сірник її щирого гніву завше створював низку пожеж і хай часом була надто різкою до інших зате кохала без фальшу і меж удень світила яскравіш від будь-яких зірок, вночі боялась смерті і того, що ти підеш обійнявши рожеву подушку й увірвавшись в сюжет твого сну лиш для тебе завжди берегла ХХ двадцять першу весну
2021-09-30 20:20:27
1
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4363
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3341