Misssto
🎡Будівлі, східці, вікна, фрески, шпали, Химерний галас, хвилі двигунів, Яскраві куртки, ліхтарі, квартали, Дими цигарок, зграї шпигунів. Обличчя мелькотять, мов ті гримаси, Як ляльки вуду, погляди пусті, Кав'ярні, казино, книжкові раси, Білбордів білих зарості густі. Вони не злі , вони лиш поспішають, Біжать, летять, сигналять водії; Те почуття, коли тебе не помічають, Те почуття, коли ви всі чужі. Місто розчулює, знайомить, надихає, Щодень крізь вікна чути змішані слова. Вночі ж, коли людське життя втихає, А паніка і клопіт завмирає, Між хмарочосами ховаються дива... ✨
2020-01-09 21:11:11
4
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2147
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
851