INNOCENCE

Mysterious

A little girl of five with a dream in her eyes Flying with the roller blades on her with a smile Until the doctors said that she gotta take rest Wear the plaster on her leg until the money invest And mama looked at her with tears in her eyes And said,"Baby girl you're strong, just wait for sometime" And no it wasn't easy, it was really complicated And as the years passed she felt more suffocated So took out her pen and began to bleed her emotions Surfing through the paper like waves in the ocean But they tore her papers and said she's not worth it With a leg like that she will never fit in But no, she kept on writing And yes she kept on fighting Even when they slapped her she said that I'm not dying And after four years she got her surgery And it felt like a bird finally being left free And yes she came back and now she is seventeen Now they cover themselves up to make sure they ain't seen They scars they gifted her turned into art They had no idea what she's been upto from the start No she is not strong, she is just like you She just didn't give up and you can do that too They thought they knew all about her decisions But they didn't know what hid under her innocence #TSA2020

2020-04-25 19:45:15

14

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (14)

shadowlinxxx morgan

@Mysterious no worries❤💕

Відповісти

2020-04-26 08:36:50

2

Mysterious

@POET UNKNOWN Thanks a lot buddy 😍😘😍

Відповісти

2020-04-26 08:36:58

1

POET UNKNOWN

@Mysterious not to mention 😊

Відповісти

2020-04-26 10:56:33

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12261

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1443