Suicide Lettter

Mysterious

Mama told me I was good enough She never knew I always had it rough Daddy told me I would be okay But how do I tell him it's not just today And I swear I tried, Mama To always look at the bright side And I swear I tried, Daddy To face my fears and not hide But these scars they weigh me down and everyday they give me more My feelings have gone numb and my heart has gone sore There are days when I wished that this could just end Waking up in the morning and just to play the game pretend Walking down this road,looking at my fake friends And all the people beside me disappearing by the end Got a phone in my hand with zero contact Doesn't matter cause everything in my life is am act Yes I'm bruised ,Yes I'm confused Tell me why do I feel so abused? Even though I'm the one bleeding, in the end I'm accused Knock myself out every night with the tears that I avoid Bottle up all these feelings until I get so paranoid Dear reader, this is my suicide letter I've had enough of all these dramas, I wanna become better So tonight I'm gonna end it, I'm gonna kill myself And tomorrow I'll wake up stronger and I won't beg for any help I will kill my insecurities, I will rip apart my sleeves I will show them all my scars and I'll let them challenge me So if you're like me and if you feel hopeless inside The enemies hands is not a good place to die Write down your letter but make sure to wake up later Cause you've got to prove yourself to the haters #TSA2020

2020-05-07 18:36:40

16

13

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (13)

user8720

Damn that was deep Loved ittt :))

Відповісти

2020-05-28 23:49:54

1

Mysterious

@user8720 Thanks a million buddy...means a lot to me♥️💕💕💕

Відповісти

2020-05-28 23:50:21

1

user8720

@Mysterious Np

Відповісти

2020-05-28 23:51:13

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12081

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1398