Silenced Voice

Mysterious

Roses are red, violets are dead Too many questions cramped in my head I'm starting to lose my breath but by bit The breath of life that people claim to be a gift Walking on thorns, knives on my back Yeah, there are many strength and talent that I lack I feel so lonely when I'm in a crowd The silence within me is screaming out loud Yes I tried but it all went in vain But after crying I make sure I don't cry for it again Underneath this perfection I'm awfully broken With words in my heart that's left unspoken Living in this world, we really don't have a choice Cause deep within me is a child with silenced voice

2018-10-13 19:13:58

20

26

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (26)

Mysterious

Thank you sooo much

Відповісти

2018-11-04 03:24:36

Подобається

Mysterious

thank you so much my friend 🖤🖤🖤🖤🖤

Відповісти

2019-03-29 08:49:38

Подобається

JENOVA JACKSON CHASE

You are amazing writer...

Відповісти

2019-12-17 04:04:47

2

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4647

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11235