Silenced Voice
Roses are red, violets are dead Too many questions cramped in my head I'm starting to lose my breath but by bit The breath of life that people claim to be a gift Walking on thorns, knives on my back Yeah, there are many strength and talent that I lack I feel so lonely when I'm in a crowd The silence within me is screaming out loud Yes I tried but it all went in vain But after crying I make sure I don't cry for it again Underneath this perfection I'm awfully broken With words in my heart that's left unspoken Living in this world, we really don't have a choice Cause deep within me is a child with silenced voice
2018-10-13 19:13:58
20
26
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (26)
Mysterious
Thank you sooo much
Відповісти
2018-11-04 03:24:36
Подобається
Mysterious
thank you so much my friend 🖤🖤🖤🖤🖤
Відповісти
2019-03-29 08:49:38
Подобається
JENOVA JACKSON CHASE
You are amazing writer...
Відповісти
2019-12-17 04:04:47
2
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
7009
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5932